29 квітня 1980 року помер 80-річний Альфред Джозеф Гічкок, англійський кінорежисер, продюсер, сценарист. Його ім'я пов'язане зі становленням жанру "трилерів" та з поняттям "саспенс" у кіно. Гічкок умів майстерно створювати в своїх фільмах атмосферу тривожної невизначеності, сторожкого очікування, передчуття чогось жахливого. За 50 років він зняв 55 фільмів. Більшість вважається класикою світового кінематографу. Відомі - "Психо", "Птахи", "Вікно у двір", "Запаморочення" та інші. На хічкоківських стрічках публіка вищала від жаху.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяУ нашій добірці - цікаві факти з творчої біографії Альфреда Хічкока, які багато чого розкажуть про нього, як людину, та про те, чим він надихався при створенні своїх стрічок.
Боявся поліцейських
У Хічкока була фобія: він боявся поліцейських. Саме через це він так і не навчився водити автомобіль, оскільки боявся бути зупиненим поліцейським. Походження свого страху пояснював покаранням, якого зазнав у дитинстві. Коли батько відправив його до поліцейської дільниці з запискою, в якій просив чергового офіцера на кілька хвилин замкнути свого сина в камері за погану поведінку. Той так і вчинив, а через десять хвилин випустив ледь живого від страху.
"Ось так ми поступаємо з неслухняними дітьми", — сказав наостанок.
Відтоді Альфред Хічкок усе життя боятиметься поліцейських. З цим хворобливим страхом пов'язаний сюжет про людину, помилково обвинувачену у злочині, який Хічкок любив використовувати в своїх фільмах.
У коледжі єзуїтів, куди його батьки віддали в 7-річному віці, Альфред крав яйця з церковного курника й кидав у вікна. При цьому він незворушно заявляв, що це роблять перелітні пташки. За провини ченці били учнів гумовими палицями по сідницях.
"Винуватців направляли після уроків до отця-настоятеля. Він зі зловісним виглядом заносив ім'я в журнал, там же відзначав міру покарання, і треба було цілий день чекати виконання вироку", — згадував Хічкок.
Тоді він зрозумів: очікування страху страшніше за сам страх. Чекання жахливої події стане одним із головних прийомів у його стрічках - глядач напружено очікує біди, яка неминуче має статися.
Дружину змусив перефарбуватися в білявку
У 1920 році Хічкок влаштувався дизайнером титрів для німих фільмів у філіал компанії "Парамаунт". Згодом пробує себе сценаристом, художником-постановником, помічником режисера, і зрештою — режисером. Знайомиться там із майбутньою дружиною — монтажером Альмою Ревілль. Змушує перефарбуватися з рудої в білявку, вона стає його помічницею. 27-річний Альфред Хічкокодружується з нею.
З тих пір Хічкок працював у співавторстві зі своєю дружиною. Алма Ревілл, була його головним порадником, чиїй думцівін найбільше довіряв. В якості сценариста, помічника режисера за сценарієм, монтажера і асистента режисера Ревілл працювала над безліччю ранніх фільмів Хічкока, і в подальшому продовжувала бути його основним консультантом в питаннях, що стосувалися сценарію, підбору акторів, монтажу і музики до фільмів.
Знущався із білявок у кіно
Хічкок страждав через свою огрядність. Вважав, що його ніхто не полюбить. Він знімав найгарніших блондинок Голлівуду. Через комплекси не залицявся до них і не заводив романів на знімальному майданчику. Зате "відривався" у своїх фільмах. Там білявок ґвалтують і вбивають.
Хічкок казав, що вважає за краще знімати в своїх фільмах актрис-білявок, лскільки "Білявки - найкращі жертви. Це як чистий сніг, на якому відбився кривавий слід ноги".
Гостям роздавав подушки, які пукають
Альфред мав досить специфічне почуття гумору. Він міг подарувати чотириста копчених рибинок людині, якій був огидний запах риби.
Співробітникам, які жили в невеликих квартирах, дарував величезні меблі. А якось запросив одного знайомого на маскарад. Усім же іншим гостям повідомив, що то буде строгий офіційний вечір. Ті прийшли у смокінгах, а знайомий мусив ходити у костюмі турецького султана.
Запрошеним режисер часто підкладав спеціальні подушки, які видавали непристойний звук.
"Погодьтеся, — сміявся Хічкок, — коли до вас у гості приходять зарозумілі аристократи, які чваняться своїм походженням, ви всіляко розшаркуєтеся, ведете їх до дивана, усаджуєте. І в цей момент диванні подушки пукають. Це забавно!"
Колекціонував меню
Гічкок був педантом, пізніше його прискіпливість перейшла в манію — Хічкок колекціонував автобусні та пароплавні маршрути, розклади поїздів, імена кравців, ресторанні меню і різні способи смажити свинину
Короткі назви фільмів
Хічкок підкреслено вважав за краще давати своїм фільмам короткі, прості і легкі для запам'ятовування назви - такі як "Мотузка" (1948), "Запаморочення" (1958), "Психо" (1960), "Марні"(1964),"Топаз" (1969 ), "Несамовитість" (1972).
Бив посуд
У Хічкока був дивний звичай: закінчивши пити чай на знімальному майданчику, він часто кидав чашку з блюдцем назад через плече, не піклуючись ні про те, що вони розіб'ються, ні про те, що вони можуть випадково в кого-небудь потрапити.
Помер, щоб виспатися
Свій останній фільм "Сімейна змова" Хічкок зняв у 1976 році. Від раку померла його дружина. Хічкок щоразу частіше прикладається до чарки. Перетворюється на хворого старигана. Насилу пересувається через болі в суглобах, уражених артритом. У груди йому вшивають кардіостимулятор.
Хічкока не стало вранці 29 квітня 1980 року.
"Я відчуваю, що гасне світло. Нарешті я зможу по-справжньому відпочити й відіспатися", — були його останні слова до доньки Патрисії Альми.
