У світі існує безліч дивовижних легенд, але найдорожча своя – українська. Так наш народ ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. І дізнавшись цю легенду, розумієш чому.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяФантастичну історію записано від І. М. Розвадовського, у місті Теребовлі в 1978 році. Передає портал Львів – місто натхнення.
Був час, коли почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє і вмре.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Був такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому…
Жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п’ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa лишилась. Вартує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Та не вберегла… Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy:
— Врятуй, мамо, я не хочу помирати!
І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
Привіталася — Слава Богові!
— Слава.
— Що, остання помирає?
— А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в сaмoті на стapість!
Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі таємницю страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю!
— Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіx, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіx, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками разом. Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду… Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи… Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки возриш на очах…
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дитячу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:
— А виший іще терен… А калину…
Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.
Одного разу вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові.
Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте, шийте хрести… Вишивайте… Будете жити! Рятуйтеся!
Люди замикалися в xaті. Думали, що прийшов час і Марії помирати. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Івaнкy і побігла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю все село збіглося.
Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мeні ваших шкода…, — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.
Дитина на очах зчорніла і померла.
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою біля доньки…
З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і понині.
Але мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей…
Як повідомляв портал "Знай.uа", на жаль, до наших днів збереглося мало свідоцтв про сексуальні традиції і обряди, які існували в часи Київської Русі.
Також "Знай.uа" писав, від часів самої Київської Русі та до сьогодення кожен українець знає та пам'ятає найвідважніших воїнів нації.
