23 квітня 1907 Джон Гріффіт Чейні, відомий як Джек Лондон, разом зі своєю дружиною Чарміан відправились з Сан-Франциско на двощоглового судні в плавання навколо світу.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяСвоє судно американський класик вирішив назвати "Снарк" в честь загадкової істоти з поеми Льюїса Керролла "Полювання на Снарка". У поемі люди намагаються зловити загадкову істоту, яка весь час вислизає від них. Ніхто не розуміє, чого в потворі більше – змії (snake) чи акули (shark).
Перед подорожжю Джек Лондон запропонував шести провідним американським журналам фінансувати його плавання. Зі свого боку, письменник гарантував безперебійне надходження нарисів з усіх місць, в яких він побуває. Майже всі видання відмовилися від цієї пропозиції, вважаючи, що письменник в океані загине.
Але Джека це не зупинило. Згідно з його планом, подорож мала зайняти сім років. Приблизний маршрут: Гаваї, потім Самоа, Нова Зеландія, Австралія, Нова Гвінея, Філіппіни, Японія, Корея, Китай, Індія, Червоне море, Середземне, Чорне, по Дунаю – до Відня, зима – в Петербурзі, знову Середземне море, Атлантика, по Сені – до Парижа, Англія, далі яхта відправиться в Нью-Йорк, потім на південь до мису Горн і, нарешті, курс на північ – до Сан-Франциско.
Вирушивши в плавання, подружжя зупинилося на одному з Соломонових островів в Тихому океані, щоб взяти участь в експедиції вербувальників, котрі набирали аборигенів для роботи на копрових плантаціях. На острові Гуадалканал вони ледь не стали жертвами дикунів. Ті збиралися пограбувати чужинців і зробити їм "каі-каі", тобто зняти голови, а тіла пустити на смаженину.
Після пригод на Соломонових островах, у вересні 1907-го, у Джека стали набрякати руки, великими шматками сходити шкіра. Він насилу ходив, а з очей сочилася якась рідина.
8 грудня 1908 року його на носилках перенесли на борт пароплава, що йшов в Сідней. Там письменника-мандрівника поклали в клініку.
"Я безпорадний, як дитина, – пише в своєму щоденнику Джек Лондон. – Руки раз у раз розпухають і стають вдвічі товщі звичайного, при цьому з них сходить сім шарів відмерлої шкіри. Нігті на ногах за добу стають такими ж в товщину, як в довжину. Що зі мною, лікарі не знають. Схоже, вони перелякані ще більше, ніж я".
У травні того ж року письменникові зробили операцію, але хвороба не відступила. Він повертається в Сан-Франциско. На берег сходить майже здоровим: як з'ясувалося, в його захворюванні не було нічого зловісного – ця хвороба була реакцією організму на тропічне ультрафіолетове випромінювання.
"Мабуть, це єдина мета, яку я собі поставив і ніколи не зможу досягти, – говорив про кругосвітню подорож Джек дружині. – Залишається писати книги. Теж непогане заняття, майже таке ж гарне, як ходити під вітрилами".
