Від олії троянди до оральних капсул: історія парфумів

Стародавні люди приписували ароматам божественну і магічну силу. Квітучою гілкою персика шамани виганяли з людини духів хвороби і зла. За свідченням Геротода, запашним ялівцем обкурювали будинок і споруди, щоб оберегти їх від удару блискавки.

Єгиптяни виготовляли запашні мазі і ароматні масла, якими супроводжували різні обряди і доповнювали жіночі туалети. Греки, що прославилися, як допитливі мандрівники, привозили зі своїх мандрівок нові і екзотичні аромати. У стародавньому Римі запахам приписувалася цілюща сила.

З завоюванням Європи варварами про чарівну силу запахів на деякий час забули. В цей час починається розквіт парфумерії на Сході. Араби і перси, завдяки винаходу перегінного куба і поліпшивши дистиляцію, перетворилися на незрівнянних знавців прянощів і ароматів. Хрестові походи і розвиток торговельних відносин з ісламським світом сприяли тому, що європейська знать нарешті відкрила для себе корисні властивості ароматів. Венеція стає столицею парфумерії, центром переробки прянощів зі Сходу.

У другій половині XIV століття з'являються рідкі парфуми на основі спирту і ефірних масел. За легендою перша ароматична вода на основі розмарину була подарована королеві Угорщини Єлизаветі ченцем в якості мікстури від важкої хвороби. Випивши квіткову воду, королева зцілилася.

У XVI столітті в моду входять парфумовані рукавички. Починаючи з епохи Відродження, використання ароматів набирає все більше популярності. З їх допомогою європейські панове маскували неприємні запахи.

У 1608 році у Флоренції, в домініканському монастирі Санта Марія Новела, створюється перша в світі парфумерна фабрика. Ченцям-парфумерам протегували герцоги і князі, і навіть сам Папа Римський.

У 1709 році француз Жан-Марі Фаріна, який торгував спеціями в Кельні, вперше випустив в продаж запашну воду "Кельнська вода". До Франції вона була завезена в другій половині XVIII століття і з тих пір стала називаеться eau de cologne або одеколон. Імператору Наполеону настільки полюбився новий аромат, що він купував до 60 флаконів в місяць!

У XIX столітті виробництво парфумів перестало бути кустарним. З'являються перші парфумерні фабрики.

У 10-ті роки XX ст. кутюр'є приймають рішення з'єднати модельний бізнес і парфумерію. У 1911 році Полю Пуаре приходить в голову геніальна ідея доповнити ароматами лінії одягу. Підхопивши цей тренд, велика Коко Шанель випускає в 1921 році парфуми під своїм брендом "Chanel №5".

Франсуа Коті став першим, хто поєднав в композиціях натуральні запахи зі штучними. У 1917 році він випускає "Chypre" (Шипр), що став згодом "дідусем" для цілого сімейства запахів. Розвиваються т.зв. східні і амброві запахи, які передають м'які, ванільні і яскраво виражені тваринні аромати.

На початку 20-х років були відкриті способи створення ароматів "синтетичним" шляхом. Альдегіди, вперше використані в "Chanel №5" зробили справжню революцію в парфумерії.

У 50-х роках французька парфумерія досягає свого підйому. На початок 60-х припадає великий "бум" ароматів для чоловіків. У 70-ті роки прийшла мода на колекції "pret-a-porter". Так виникла нова парфумерія "pret-a-porter de lux". Вона не втратила високої якості і вишуканості "haute couture", але стала більш доступною.

У 80-ті роки дизайнери щосили експериментують з флаконами. З'являється мода на густі, важкі, "амброві" аромати. В кінці 80-х в лабораторіях створюються свіжі озонові і морські мотиви, що нагадують про океани і водорості.

У 90-ті роки насичені запахи минулого десятиліття змінилися природними, легшими ароматами.

На сьогоднішній день в парфумерії налічується близько 6000 найменувань вихідної сировини.

Найдорожчим компонентом для парфумів є ірис, ціна за 1 кг ірису на ринку може досягати 40000 євро.

Найчистішою олією вважається олія троянди, виготовлене в Болгарії. Його ціна може сягає 5000 доларів за 1 кг. Щоб виготовити 1 кг масла, потрібно 5 тонн пелюсток троянд.

Пелюстки збираються вручну всього 30 днів на рік.
Найкращий час для збору це передсвітанковий, оскільки перебуваючи на сонці, троянди втрачають своє цінне масло. До речі хіміки, які з легкістю імітують інші запахи, досі так і не навчилися належним чином відтворювати аромат троянд.

Нова технологія "Живі квіти" ( "Living-Flower Technology") дозволяє тепер "збирати" запах живих квітів і рослин. Для цього їх поміщають під скляний ковпак і через спеціальне відгалуження "витягають" аромат.

В даний час йде активна робота по створенню парфумів у формі капсул, які потрібно буде приймати всередину.

Ідея належить біологу Шереф Мансі і дизайнеру Люсі МакРею.
Вони стверджують, що після прийому такої капсули шкіра буде видавати генетично неповторний приємний аромат, тобто молекули духів будуть виділятися через пори на шкірі, коли людина потітиме.