2 квітня 1654 року царем Олексієм Михайловичем схвалено 11 пунктів так званих "Березневих статей", які разом із трьома грамотами, жалуваними через тиждень гетьману Богдану Хмельницькому і шляхті Гетьманщини, склали договір між московським урядом і козацькою старшиною, що регламентував політичне, правове, фінансове і військове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства.
В ході переоворів між гетьманським урядом та Москвою українська сторона постійно добивалася від царя підтвердження прав та привілеїв Запорізького Війська, української шляхти, православного духовенства та міст. У відповідь царські посли запевняли гетьмана Богдана Хмельницького та старшину, що всі права та порядки, які існували в Україні, будуть збережені.
Однак вже в процесі безпосередньої підготовки та в ході Переяславської ради виникли непорозуміння між обома сторонами. Так, зокрема, московський посол, боярин Бутурлін, відмовився від будь-яких зобов'язань на користь України, у тому числі і від складення присяги від імені царя, про гарантування прав і привілеїв козацтва, шляхти, духовенства та міщан України. Такий хід подій стурбував Хмельницького та старшину, які вирішили добитися письмового підтвердження своїх прав.
З цією метою було розроблено вимоги до царя, що складалися з 23 пунктів, чи статей. Ці так званні "Просительні статті" гетьман доручив відвезти до Москви в посольство, яке очолювали генеральний суддя Війська Запорізького Богданович-Зарудний та переяславський полковник Тетеря.
У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв та вольностей Війська Запорізького та української шляхти, укладення 60-тисячного козацького реєстру, платню старшині та кошти на утримання козацького війська, збереження місцевої адміністрації та збір нею податків , право Війська Запорізького обирати гетьмана, право стосунків гетьмана з іноземними державами , невтручання московських чиновників у справи України та ін.
Посли вирушили до Москви наприкінці лютого 1654 року і відразу ж після приїзду розпочалися інтенсивні переговори, які тривали шість днів. В результаті проект був значною мірою змінений і скорочений до 11 пунктів.
21 березня 1654 року "Березневі статті" були представлені на розгляд царя та Боярської думи і схвалені ними.
Частина вимог гетьмана Б.Хмельницького і українського уряду була розглянута царським урядом окремо, і деякі з них були підтверджені царськими указами 27.3.1654 р.
Згідно з "Березневими статтями" Україна зберігала значні права - мала власний адміністративно-територіальний устрій та управління, користувалася власним правом тощо.
Однак відчутним було обмеження її політичного та економічного суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з сусідніми державами - Річчю Посполитою та Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали на гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася царськими чиновниками.
"Березневі статті" були чинними лише протягом 5 років. У 1659 році між українським урядом і Москвою були укладені нові, так звані Переяславські статті, які ще більш обмежували суверенітет України.
