Вираз "син лейтенанта Шмідта" міцно закріпився в нашій свідомості як синонім афериста і шахрая Остапа Бендера завдяки роману Ільфа і Петрова "Золоте теля". А ось про людину, за синів якого видавали себе спритні афеписти за часів створення роману, сьогодні знають не так багато.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТим не менше, Петро Шмідт - одна з ікон російської комуністичної історії. Його іменем називали вулиці. В Очакові на Миколаївщині багато років працював музей П.П. Шмідта. Про нього було написано в радянські часи чимало статей, книг. Але водночас з усього нібито різноманіття фактів і слів важко було скласти картинку, уявити собі реального офіцера, який ціною власного життя утверджував демократичні (як здавалося на той час) революційні ідеали.
Так хто ж він насправді — Петро Петрович Шмідт, з крові й кості дворянин, лейтенант, який менше ніж на добу оголосив себе командувачем Чорноморського флоту?
Петро Петрович Шмідт народився 17 лютого 1867 року в Одесі.
Його предок, німець, був ковалем, одним із тих майстрів, яких цар Петро І виписав з Франкфурта-на-Майні для роботи на перших російських корабельнях. Майже всі його нащадки обрали армійську або військово-морську кар’єру. Батько Петра Шмідта, теж Петро Петрович, вийшов у відставку у чині контр-адмірала Чорноморського флоту, був градоначальником Бердянська та Бердянського порту. Дядько, Володимир Петрович Шмідт, носив чин повного адмірала, був кавалером всіх російських орденів, був старшим флагманом Балтійського флоту.
Тож не дивно, що Петро Шмідт ступив на ту ж стежку. У 1886 році він закінчив Петербурзьке морське училище, був проведений в мічмани і призначений на Балтійський флот.
Серед своїх товаришів по службі Петро Шмідт виділявся неординарністю мислення, різнобічними інтересами, любов'ю до музики і поезії. Молодий моряк був ідеалістом - він не сприймав жорсткі звичаї, що панували в ту пору на царському флоті. Побиття нижчих чинів, сувора дисципліна здавалися Петру Шмідту жахливими. Сам він у стосунках з підлеглими швидко завоював славу ліберала.
Одруження з метою перевиховання
Шмідту не лише особливості служби здавалися неправильними і несправедливими, а й всі підвалини царської Росії в цілому.
Офіцеру флоту належало надзвичайно ретельно вибирати супутницю життя. А Шмідт закохався буквально на вулиці, в молоду дівчину, яку звали Домініка Павлова. Проблема полягала в тому, що кохана моряка виявилася повією.
Шмідта це не зупинило. Можливо, позначилося його захоплення Достоєвським, але він вирішив, що одружиться на Домініці і перевиховає її.
Вони повінчалися відразу після того, як Петро закінчив училище. Цей сміливий крок позбавляв Шмідта надій на велику кар'єру, але це його не злякало. У 1889 році у пари народився син, якого назвали Євгеном.
Однак, домогтися виправлення своєї коханої Шмідту так і не вдалося, хоча шлюб їх тривав більше 15 років. Після розлучення син залишився з батьком.
Капітан торгового флоту
Батько Петра Шмідта шлюб сина прийняти та зрозуміти не зміг і незабаром помер. Петро звільнився зі служби через хворобу в чині лейтенанта, відправився з сім'єю в подорож до Європи, де захопився повітроплаванням, намагався заробляти за допомогою показових польотів, але в одному з них отримав травму при приземленні і змушений був залишити це захоплення.
У 1892 році він відновився на службі у флоті, однак характер і погляди приводили до постійних конфліктів з консервативно налаштованими товаришами по службі.
У 1898 році Петро Шмідт знову звільнений з військового флоту, але отримав право служити на комерційному флоті.
Період з 1898 по 1904 роки в його житті став, мабуть, найщасливішим. Служба на торгівельних кораблях була важкою, але добре оплачуваною, професійними навичками Шмідта роботодавці були задоволені, а "паличної" дисципліни тут не було і в помині.
Однак в 1904 році Петра Шмідта знову призивають на службу як офіцера запасу флоту у зв'язку з початком російсько-японської війни.
Лейтенант повертається на Батьківщину, де вже гримлять перші залпи першої російської революції. Шмідт переведений на Чорноморський флот і призначений командиром міноносця № 253, що базується в Ізмаїлі.
Кохання за 40 хвилин
У липні 1904 лейтенант, не отримуючи дозволу у командування, виїхав до Керчі, щоб допомогти сестрі, у якої виникли серйозні сімейні проблеми. Їхав Шмідт на поїзді, проїздом зупинившись в Києві.
Там на Київському іподромі Петро познайомився з Зінаїдою Іванівною Різберг. Вона ж незабаром виявилася його супутницею в поїзді Київ - Керч. Їхали разом 40 хвилин, весь час розмовляли. І Шмідт, ідеаліст і романтик, закохався.
У них виник роман в листах. Цей роман протікав на тлі подій, які все більш розгоралися і докотилися й до головної бази Чорноморського флоту в Севастополі.
Клятва над могилою
Петро Шмідт не брав участі ні в яких революційних комітетах, але з ентузіазмом зустрів царський маніфест від 17 жовтня 1905 року, який гарантував "непорушні основи громадянської свободи на засадах дійсної недоторканості особи, свободи совісті, слова, зборів і спілок".
Офіцер в захваті - його мрії про новий, більш справедливий устрій російського суспільства починають реалізовуватися. Він відправився до Севастополя і взяв участь в мітингу, на якому закликає звільнити політичних ув'язнених, що перебували в місцевій в'язниці.
Натовп йде до в'язниці і потрапляє під вогонь урядових військ. 8 осіб убито, понад півсотні поранено.
Для Шмідта це стає глибоким потрясінням. На похованні розстріляних жандармами севастопольців, який вилився в маніфестацію за участю 40 тисяч осіб, виступив із запальною, майже релігійного змісту, промовою, яка буквально за пару днів робить його знаменитим на всю Росію.
У листах він згадує: "Коли я їду по місту, то мені там і сям купки народу кричать: Хай живе Шмідт".
Лідер повстання
За цю промову Шмідт був заарештований. РПередавати його суду влада не збиралася - за крамольні промови офіцера мали намір відправити у відставку.
Але в місті в той момент вже фактично почалося повстання, яке влада всіма силами намагалися придушити.
У ніч на 12 листопада була обрана перша Севастопольська Рада матроських, солдатських і робітничих депутатів. На наступний ранок почався загальний страйк. Увечері 13 листопада депутатська комісія, що складалася з матросів і солдатів, делегованих від різних родів військ, в тому числі від семи судів, прийшла до звільненого Шмідта, який чекав відставки, з проханням очолити повстання.
До цієї ролі Петро Шмідт був не готовий, проте, прибувши на крейсер "Очаків", чия команда стала ядром повсталих, перейнявся настроями моряків. І лейтенант приймає головне рішення в своєму житті - він стає військовим керівником повстання.
14 листопада Шмідт оголосив себе командувачем Чорноморським флотом, давши сигнал: "Командую флотом. Шмідт". У той же день він відправив телеграму Миколі II: "Славний Чорноморський флот, свято зберігаючи вірність своєму народові, вимагає від Вас, пане, негайного скликання Установчих зборів і не кориться більш Вашим міністрам. Командувач флотом П. Шмідт". На корабель до батька прибуває і його 16-річний син Євген, який бере участь у повстанні разом з батьком.
Команді "Очакова" вдається звільнити частину раніше заарештованих матросів з броненосця "Потьомкін". Влада тим часом блокує бунтівний "Очаків", закликаючи повсталих здатися.
15 листопада над "Очаковом" піднято червоний прапор, і революційний крейсер приймає свій перший і останній бій.
На інших кораблях флоту повсталим не вдалося взяти ситуацію під свій контроль. Після півторагодинного бою повстання було придушене, а Шмідт та інші його керівники арештовані.
Суд над Петром Шмідтом проходив в Очакові з 7 по 18 лютого 1906 року в закритому режимі. Лейтенанта, який приєднався до повсталих матросів, звинувачували в тому, що він готував заколот, перебуваючи на дійсній військовій службі.
20 лютого 1906 року Петро Шмідт, а також троє призвідників повстання на «Очакові» - Антоненко, Гладков, Приватник - були засуджені до смертної кари.
6 березня 1906 року вирок приведений у виконання на острові Березань. Командував розстрілом однокурсник Шмідта по училищу, один його дитинства Михайло Ставракі. Самого Ставракі через 17 років, вже за радянської влади, знайшли, судили і теж розстріляли.
