12 березня 1633 року польський король Владислав IV затвердив Петра Могилу митрополитом Київським і Галицьким. Вже 28 квітня того ж року у братській церкві у Львові відбулося його висвячення і Могила офіційно обійняв нову посаду.

Його ім`я найчастіше асоціюється з відомим "требником Петра Могили", яким священнослужителі користуються дотепер. Цей требник дійсно написаний святителем Петром, так само як і перший православний катехізис.

Петро Могила - син волоського правителя, найосвіченіша людина свого часу, він вчився і на батьківщині і за кордоном, поліглот, вільно володів грецькою, латиною, досить швидко опанував богословську науку. Він був прекрасним фехтувальником і кавалеристом, хоробрим воїном - брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року з турками.

Але він був не тільки хоробрим солдатом, але і справжнім воїном Христовим. Все своє майно він повністю витратив на відродження православ`я в Україні і облаштування православних учбових закладів в Києві.

Популярні новини зараз
Тарифи на воду вже підняли: де платитимуть дорожче Тарифний "сюрприз" для мешканців багатоповерхівок: травневі платіжки заберуть ще більше грошей Українським родинам виплатять 10800 грн: як подати заявку ПриватБанк звернувся до власників пенсійних карток: як уникнути затримок із виплатами
Показати ще

Сходження Петра Могили на митрополичий престол розпочалося ще за часів його навчання у Львівській братській школі. У 1625 році 29-річний Могила постригся у ченці Києво-Печерського монастиря, а вже за 2 роки став архімандритом Печерської лаври.

Протягом наступних років він постійно опікувався справами православної віри, будував і реставрував храми, відкривав недільні школи, заснував у Києві колегію, видавав книжки.

Для освіти молоді він задумав відкрити при монастирі вищу школу. Для цього були необхідні хороші вчителі, тому архімандрит Петро за власний рахунок почав відправляти молодих людей за кордон. На прохання православних Могила не відкривав особливого училища, а направив свою увагу і пожертвування на вже існуюче братське училище на Подолі. Так святий став творцем Києво-Могилянського колегіуму, згодом Духовної Академії (названої так в його честь), найкрупнішого центру освіти в Україні.

Але архімандриту довелося жити у складні часи, коли на українських теренах діяла Берестейська унія, і тому все своє життя він присвятив примиренню уніатів і православних.

Отож, коли у 1633 році у Кракові зібрався сейм, на якому обирали нового короля Речі Посполитої, від київського духівництва на збори поїхав саме Могила. На меті він мав, перш за все, повернути православним втрачені привілеї, у тому числі і Софію Київську, а також відмінити усі акти, які обмежували права православних вірян і духівництва.

Аби здобути якнайбільше голосів під час виборів нового короля, Владислав IV погодився на вимоги Могили і одразу після свого коронування поставив самого Петра Могилу митрополитом Київським і Галицьким. За його перебування на цьому посту до 1647 року почалося активне відродження Православної Церкви ї її святинь, а Київ став справжнім центром православної віри.

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг "Євангеліє" (1616), "Анфологіон" (1636), "Евхологіон" (1646) та ін. Під керівництвом Могили було складено перший православний Катехізис. Довгий час катехизис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.

Помер Петро Могила 1 січня 1647 року, коли йому виповнилося лише п’ятдесят років. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. У березні 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й ставбув першим, кого канонізували у святі українські православні церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними церквами Вселенської Церкви. Лише РПЦ канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території.

За кілька днів до смерті первосвятитель склав духовний заповіт, в якому оголосив Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, трактати Авіценни та ін. Поряд з богословською літературою тут були польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.

Канонізували Петра Могилу на спеціальному Соборі найвищих ієрархів у Києві як святого православної церкви.