4 березня 1815 року у селі Яворник Руський біля Перемишля ( Польща) народився Михайло Вербицький, священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, автор мелодії державного ґімну “Ще не вмерла Україна”, віртуоз-гітарист.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися"Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори "Іже херувими", "Отче наш", світські пісні "Дай, дівчино", "Поклін", "Де Дніпро наш", "Заповіт" є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви... є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні".
У домашньому архіві Вербицького Андрія зберігся атестат 12-річного гімназиста, його прапрадіда – Михайла Вербицького:
З 10 років, після смерті батька виховувався у перемишльського єпископа Івана Снігурського, який доводився хлопцеві далеким родичем.
У Перемишлі Михайло Вербицький закінчить гімназію та музичну школу, що діяла при греко-католицькому храмі. Тоді ж він співатиме у кафедральному хорі.
"Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері. Виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська", - так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький
Він відчував духовне покликання, тому закінчив духовну семінарію у Львові. 1950-го року його висвятили на священика. 1856-го він став парохом у селі Млини на Яворівщині, де й прослужив чотирнадцять років. Жив скромно і часто переживав скрутні часи.
Початок 60-х років ХІХ століття відзначалося пожвавленням духовного життя в Галичині. Польська молодь носила "рогатувки", польскі чобітки", емблеми із зображенням орла - білий орел на червоному фоні, співали на своїх зібраннях бойову пісню польських повстанців —"Jeszcze Polska niezginela". Не відставали від поляків й молоді українці, вони вбиралися в червоні гарасівки, вишивані сорочки, козацькі шапки, а от бойової патріотичної пісні не було.
І от у львівському журналі "Мета" № 4,1863 рік, з'явився патріотичний вірш поета з Бориспіля Павла Чубинського — "Ще не вмерла Україна". Цей вірш припав Вербицькому до вподоби високопатріотичним змістом і легкістю форми. Спочатку він представив цю пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної "Громади" в Перемишлі, а згодом, щоб усі члени "Громади" могли заспівати разом, зробив з неї хорову композицію.
Урочисто заспівали "Це не вмерла Україна" хором, але ще не в якості гімну, в Перемишлі 1-го липня 1864 року.
"Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а ві Львові і в Бескидах голос лунає. Застогне Галицька Русь під Карпатами, а понад Дніпром у людей серце болить" – таку рецензію написав Пантелеймон Куліш.
Надруковано текст цієї пісні з нотами вперше у Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою "Кобзар".
10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання Гімну України "Ще не вмерла України…" на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.
Сторінка з нотами до вірша "Ще не вмерла України":
Михайло Вербицький двічі одружувався. Перша дружина померла коли їхньому синові Івану не було й року. До висвячення Вербицький обвінчався вдруге на доньці капітана цісарського війська Франциска та Анни Баронів. У подружжя Вербицьких народилося двоє дітей, але старша донечка Марія померла, не доживши до двох років. Уже у Завадові народився син Михайло. Але друга дружина також померла і отець Михайло сам виховував синів.
Наприкінці життя він також займався педагогічною діяльністю. Його учнями були отці-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський.
7 грудня 1870-го у віці 55 років Михайло Вербицький помер, похований у Млинах.
Як повідомляв портал Знай.ua, в одному з храмів іспанського Мадрида прозвучав державний гімн України
Також Знай.ua писав, у Тернополі на святковій лінійці з нагоди Дня знань школярі виконали державний гімн мовою жестів.
