Елен Беатрікс Поттер народилася в багатій родині вікторіанської епохи. У маленької Елен було, типове для того часу, закрите і самотнє дитинство. Її брат Бертрам, який був молодший на 6 років став для неї близьким другом.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
У 8 років, Беатрікс заповнила альбоми малюнками тварин і рослин. Поттер була особливо близька з батьком, і саме він першим визнав її художній талант.
Також саме батько прищепив любов до науки. Він часто брав її в музеї а також до його відомих друзів, включаючи живописця прерафаеліта сера Джона Еверетта Міллеса.
Любов Беатрікс до тварин поділяв і її брат. Діти годинами спостерігали і робили начерки домашніх тварин, які жили в їх навчальній кімнаті.
Такій кількості домашніх вихованців може позаздрити будь-яка дитина: жаби, черепахи, саламандра і навіть кажани, також польові миші, їжаки і кролики, які були без дозволу внесені в будинок в паперових пакетах.
Дитячий інтерес до біології і зоології був підживлений щорічними канікулами в Пертширі, а пізніше і в Озерному краї. Ці канікули дали Беатрікс і її брату можливість вільно блукати в сільській місцевості, спостерігати, робити начерки, ловити і навіть препарувати різних тварин і птахів.
В сільському будинку, куди влітку сім'я виїжджала, жили кролі. Одного з них, Пітера Пайпера, дівчина особливо шанувала.
Після того як Бертрама відправили в школу-інтернат Беатрікс провела більшу частину своєї юності одна, самостійно вивчаючи живопис і малюючи ескізи.
Інший вихід для її творчості був щоденник, в якому вона використовувала секретний код для запису щоденних думок і спостережень. Така звичка не покидала її до 30 років.
До своїх 20 років Беатрікс перетворилася у талановитого натураліста. Вона вивчала рослини і тварин в музеях на Кромвель-Роуд. Якби вона народилася через півстоліття, ми могли б дізнатися її, як міколога — експерта з грибів.
В 21 рік Беатрікс Поттер отримала Сертифікат Художника відділення гуманітарних наук з малювання. Як більшість дорослих дочок багатих людей, вона не працювала і в неї було достатньо часу, щоб займатися живописом і природничими науками.
Поттер була першою людиною у Великобританії, і однією з перших у світі, яка зробила відкриття, що лишайники складаються з двох організмів, грибів та водоростей. Мікроскопічні дослідження лишайників привели її до висновку, що ці організми живуть у взаємовигідних відносинах — симбіозі.
У 1897 році Беастрикс Поттер написала наукову роботу, названу "Проростання спор Agaricineae" і з допомогою її дядька, відомого хіміка сера Генрі Роскоу, робота була представлена в Кью від імені Беатрікс Суспільству Ліннея.
В Суспільство Ліннея входили лише чоловіки і, звичайно ж, їй не дозволили читати свою роботу самостійно, так як тільки чоловіки мали право бути присутніми на засіданнях. Але так як вона не була професором і, що більш імовірно була жінкою, то до її роботи не поставилися серйозно і її теорії були відхилені. (У 1997 році Товариство опублікувало офіційні вибачення Поттер посмертно.)
Вона також почала писати ілюстровані листи дітям її колишньої гувернантки, Енні Мур. Кролик Пітер народився в листі, який вона написала у вересні 1893 синові Енні, Ноелю. Сім років потому Беатрікс попросила у Ноеля цей лист тому і скопіювала ілюстрації, щоб надрукувати першу книгу "Повість про Кролика Пітера".
Більшість героїв-тварин в її казках мають людські рисиі: носять одяг, живуть в будинках, розмовляють. У них є сім'ї з тієї ж ієрархією відносин, до якої звикли англійські діти рубежу XIX – XX століть.
Починаюча письменниця сама видала історію про кролика.
Побачивши копію цієї книги, видавець Фредерік Уорн зацікавився нею і вирішив видати Кролика Пітера. Книга справила великий фурор і протягом року їм довелося видати ще шість тиражів, щоб задовольнити попит.
У 1903 році герой Кролик Пітер був запатентований і випущений в якості м'якої іграшки. Цей успіх ознаменував початок довічних відносин між Беатрікс Поттер і видавництвом Фредеріка Уорн.
Це співробітництво пізніше призвело до дружбу, а потім до любові між Беатрікс і Норманом Ворном. У 1905 році він зробив їй пропозицію руки і серця.
Однак, через місяць Норман несподівано вмирає від раку крові. Беатрікс була спустошена.
Менше ніж через рік після смерті Нормана, Беатрікс купила ферму Хілл Топ в селі Сорей в Озерному краї, щоб почати самостійне життя.
Беатрікс Поттер захоплювалася господарством, але вона продовжувала писати і видавати одну-дві маленькі книжки" кожен рік протягом наступних восьми років.
В 1909 році, купуючи іншу ферму в Камбрії, що недалеко від ферми Хілл Топ, вона зустріла і покохала місцевого юриста — Вільяма Хіліса. У 1913 році Беатрікс Поттер все ж вийшла заміж за Вільяма і стала місіс Хіліс.
Пізніше Беатрікс також стала експертом в розведенні овець породи Хердвик, що живуть тільки в Озерному краї в Камбрії, в Північно-Західної Англії. Фактично, якби не Беатрікс Поттер, вони, можливо, зникли б зовсім.
За своє життя Беатрікс Поттер видала 23 книги малого формату для дітей.
Крім сільського господарства, головною пристрастю Беатрікс в останні роки її життя була охорона природи, інтерес, натхненний її дружбою з вікарієм Хардвиком Ронсли, одним із засновників Національного фонду.
На дохід від продажу своїх книг Поттер купувала землі і ферми в Озерному краї, тим самим зберігаючи частину унікального пейзажу краю, а також традиційні методи сільського господарства.
22 грудня 1943 року, у віці 77 років Беатрікс Поттер померла після тривалого бронхіту. Вона заповіла 14 ферм і 4000 акрів земи Національному фонду. Землі, якими вона володіла, захищають від забудови і сьогодні. За її розпорядженням там продовжують розводити хердвикских овець.
Як повідомляв портал "Знай.uа", Марія Кюрі єдина жінка, яка отримала Нобелівську премію одразу в двох дисциплінах: хімії та фізики. Вона зробила безцінний внесок у науку.
Також "Знай.uа" писав, Мод Вагнер стала першою татуювальницею, зайнявши місце в "чоловічий" професії в XX столітті.
