Леонід Жаботинський – людина-легенда, чиїм прізвищем у Радянському Союзі стали називати силачів. Він зумів взяти "золото" на двох Олімпіадах поспіль, що є рідкістю для важкоатлетів. Арнольд Шварценеггер зізнався, що 15-річним хлопцем захоплювався Жаботинським. Саме він надихнув його зайнятись цим силовим видом спорту та бодібілдингом.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяА між тим Леонід Жаботинський був звичайним хлопцем з народу, чия історія життя може бути сюжетом голлівудського кінофільму.
У кожного спортсмена є свої секрети успіху, своя тактика перемоги. У 1964 році саме вона й допомогла українцю здобути своє перше олімпійське золото, а головне – обійти суперника, який приїхав всіма визнаним фаворитом.
Команда Радянського Союзу делегувала Жаботинського – це був дебют для спортсмена на Олімпійських іграх. "Золото" пророкували Юрієві Власову, який тріумфував на попередніх іграх у Римі, і був володарем кількох світових рекордів. До цих спортсменів була прикута найбільша увага всього світу.
"Хто не бачив поєдинку Власова і Жаботинського, то не бачив Олімпіади", – писали у 1964 році японські газети.
Жаботинський був молодший за Власова всього на два роки, але не мав ще досвіду перемоги на Олімпійських іграх як і його суперник. В той час Юрій Власов вважався спортсменом нового типу – своєрідним генієм у важкій атлетиці. Однак Жаботинського не лякала гучна слава суперника, а, навпаки, навіть стимулювала.
На думку багатьох експертів і любителів спорту, саме протистояння цих двох найсильніших людей планети й стало подією номер один токійської Олімпіади.
Власов не переставав дивувати публіку і встановив за день два світові рекорди. Жим – 197 з половиною кілограмів, у ривку – 172 з половиною. Жаботинський не відступав, поступово зменшуючи різницю в піднятій вазі, але під кінець змагань виглядав спустошеним.
Здавалося, що сили вичерпані, але попри це замовив рекордні 217,5 кілограмів. В обох спортсменів перші спроби виявилися невдалими. Третя у Власова – теж невдала. В останній спробі він все ж підняв переможну для нього вагу. Підійшовши до штанги, він впевнено підніс її над головою. Потім розповідав, що пішло так легко, наче це валіза, яку закидаєш на верхню полицю.
Ніхто не здогадувався, що він насправді весь цей час притримував сили. Жаботинський вивчив характер, звички й тренування Власова. Тільки так, знаючи сильні й слабкі сторони суперника, і можна було повалити короля з престолу.
"Всім своїм виглядом я демонстрував, що відмовляюся від боротьби за "золото" і навіть знизив початкову вагу. Власов, відчувши себе господарем, кинувся підкорювати рекорди й... зрізався",– коментував хід боротьби сам Леонід Жаботинський.
Для Власова ж олімпійське "срібло" стало особистою поразкою. Багаторічний чемпіон, позиції якого здавалися непорушними відразу впав з Олімпу, щоб на нього ніколи не повернутися.
"Я йшов з помосту спустошений боротьбою, трохи роздратований, але, загалом, задоволений. Назустріч піднімався Жаботинський. І потім сталося те, чого я не очікував. Він взяв вагу, яка відразу вивела його на перше місце. Звідки ця зміна? Звідки цей вибух сили?.. Як я продивився цю зміну? Однак у мене вже не було підходів для відповіді",– розповідав після поразки Власов.
На наступних Олімпійських іграх у Мехіко українець їхав у статусі переможця. "Золота" у триборстві йому вистачило, щоб повторити досягнення попередньої Олімпіади із результатом 572, 5 кілограми.
Загалом українцю вдалося встановити 19 світових рекордів. А якщо зважити усі його золоті медалі, то вийде 24 кілограми. Майже десять років поспіль шлях Жаботинського був безперервним сходженням угору, а протягом п'яти років він володів титулом найсильнішої людини на планеті.
