22 січня 1788 року народився Джордж Гордон Байрон, відомий також, як Лорд Байрон, англійський поет-романтик, барон, символ романтизму і політичного лібералізму в Європі XIX ст.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПовне ім'я поета - Джордж Гордон Ноел Байрон, але ним він ніколи не підписувався. Варіації були різними: від "лорда Байрона" до "Ноела-Байрона".
Разом з приставкою "лорд" від свого двоюрідного дідуся Байрон успадкував шлейф "вбивця" (той напідпитку вбив свого сусіда). Батько поета відзначився в іншому: спершу одружився з розведеною жінкою, від якої втік до Франції, а другий раз пішов під вінець тільки щоб розплатитися з боргами (промотавши гроші дружини, він кинув і її). Мати Байрона в порівнянні з іншими родичами була зразком доброчесності, але вважалася надто запальною, а також любила жити на широку ногу.
До моменту народження майбутнього поета у його батьків практично не залишилося грошей. І щоб мати хоч якісь шанси на спадщину, лорд рік за роком додавав собі нові імена. Так, "Гордон" - дівоче прізвище матері Джорджа, яку батько приєднав до імені сина, сподіваючись на шотландські володіння свого тестя, а "Ноел" - прізвище дружини вже самого поета, завдяки якій він отримав майно від тещі.
Сьогодні вже не секрет, що знамените зарозумілість і похмурий погляд «володаря дум» були спробою прикрити свої комплекси. Байрон з дитинства страждав кульгавістю і надмірною повнотою. За деякими даними в 17 років поет важив 102 кілограми при зрості 172.
Повнота і кульгавість, яка здавалася йому такою жахливою, що він одного разу просив лікаря ампутувати ногу, привели до того, що Байрон серйозно зайнявся плаванням. Він придумав собі спеціальну дієту, крім плавання захопився їздою на конях, що дозволило йому всього за кілька місяців увійти у пристойну форму.
Однак в розпорядку дня лорда були і менш корисні хобі - випивка і гра в карти - які забирали силу-силенну грошей. А оскільки в картах Байрону ніколи не щастило, щоб заробити грошей, в 1807 році майбутній кумир читаючої публіки зважився опублікувати свою першу збірку віршів "Години дозвілля".
Перша рецензія на його вірші була розгромною, але вийшла вона лише через рік після публікації збірки. За цей час молодий поет уже повірив у свої сили і написав чимало творів.
Складно уявити, як би склалася творча доля поета, якби критика на сторінках "Единбурзького Огляду" з'явилася раніше. Однак за час, поки автори рецензії роздумували, писати її чи ні, молодий поет, за його визнанням, написав "214 сторінок роману, поему в 380 віршів, 660 рядків" Босвортского поля" і безліч дрібних віршів". Відразу після публікації в "Единбурзькому Огляді" він випустив сатиричну поему "Англійські барди і шотландські критики", яка стала відповіддю на критику.
Відтепер письменницьке ремесло рятувало фінансове становище лорда. У 1812 році тільки дві перші пісні про Чайльд-Гарольда за один день розійшлися тиражем в 14 000 примірників, що поставило автора в ряд перших літературних знаменитостей. Чому він, "нероба, розбещений лінню", мав у публіки приголомшливий успіх, поет і сам не розумів: "Одного ранку я прокинувся і побачив себе знаменитим".
Пуританином (в широкому сенсі цього слова) Байрон не був. Серед його коханок було багато жінок з вищого світу. Однак, у перервах між творчістю і світськими розвагами Байрон встигав подумати і про "правильну наречену".
У 1812 році, відразу після повернення із закордонної поїздки, лорд Байрон вперше зробив пропозицію Ганні Ізабеллі Мілбенк, дочці багатого баронета, внучці і спадкоємиці лорда Уентворта. Дівчина відповіла відмовою, однак через два роки погодилася, і молодята обвінчалися. У шлюбі, який тривав недовго, народилася дочка Ада.
"Вдалий" шлюб Байрона тривав лише рік - відразу після народження дочки вони розлучились. Справжні причини розлучення так і залишилися загадкою. Байрон говорив, що "вони занадто прості, і тому їх не помічають", публіку ж не влаштовувало щось прозаїчне на кшталт "різниці в характерах", тому про поета стали вигадувати непристойні небилиці.
Байрона звинуватили у всіх можливих і неможливих гріхах. Ті, хто недавно захоплювався Байроном, тепер жваво обговорювали його багаторічний роман з рідною сестрою Августою, гомосексуалізм, жорстоке ставлення до дружини і навіть "очевидні" психічні відхилення. Відтепер кумира Лондона застерігали з'являвся в театрі та в парламенті, а на одному зі світських вечорів все гості демонстративно покинули зал, до якого увійшов "кульгавий розпусник".
Довгий час поет не відповідав на нападки суспільства і не спростовував образливих чуток. Він вважав за краще зустріти бурю презирливим мовчанням.
Байрон прийняв рішення виїхати з Англії.
Сім років Байрон жив за кордоном. В Англії говорили, що його пригоди там були розпусніші пригод пересиченого життям Чайльд-Гарольда. В цей час в Європі став популярним роман "Гленарвон", написаний загальновизнаною царицею вищого світу Кароліною Ламб, яку одного разу посмів кинути ловелас Байрон. Ображена жінка виставляла поета в своїй книзі в самому непривабливому світлі, що ще більше відвернуло від нього співвітчизників.
Байрон же в цей час захопився більш серйознішими речами - він вирішив допомогти Греції у війні за незалежність.
На власні кошти поет купив англійський бриг, припаси, зброю, спорядив півтисячі солдатів, з якими і відправився на допомогу повстанцям. Однак вигнанцеві не вдалося серйозно вплинути на історію - незабаром він помер від лихоманки. Кажуть, що останніми словами 36-річного поета були: "Сестра моя! дитя моє! .. бідна Греція! .. я віддав їй час, кошти, здоров'я! .. тепер віддаю їй і життя!".
Нагадаэмо, дочка лорда Байрона, Ада, вважається першим у світі програмістом. Складно собі уявити, що в XIX столітті взагалі могла йти мова про програмування, тим більш про те, щоб цим займалася жінка. Однак Августа Ада Кінг, в заміжжі - графиня Лавлейс, стала упорядником опису і розробником першої програми для обчислювальної машини Чарльза Беббіджа. Ні заміжжя, ні діти, які з'явилися потім, не завадили молодій жінці з захватом займатися математикою.
Як повідомляв портал Знай.ua, поет Томас Мур викликав Джорджа Байрона на дуель через дошкульну критику, але Байрон не прийшов, тому що був у подорожі. Через кілька років він повернувся і поети стали близькими друзями.
