Моторошна правда за пристойним фасадом: історія красуні Бланш Моньє, яка прожила в ув'язненні 25 років

Моньє були благородним і поважним сімейством. Подружжя вважалися зразками чесноти: побожні, щедрі благодійники.

За пристойним фасадом ховалася страшна правда. У поліції ще пам'ятали, як 25 років тому в сім'ї Луїзи-Леонарди і Шарля-Еміля Моньє зникла їхня донька - юна 24-річна дівчина з чудовим волоссям і прекрасною фігурою.

Слідству так і не вдалося з'ясувати, куди вона зникла. Але правда, яка розкрилася через десятки років шокувала навіть найстійкіших поліцейських.

За чутками, сама Луїза-Леонарда, дочка біржового маклера, була жінкою сварливою і жадібною. Як розповідали прислуги, вона нехтувала правилами гігієни і довго носила одне і те ж брудне плаття.

Не дуже зрозуміло, що робив у цій сім'ї Шарль-Еміль — дуже освічена людина з м'яким і навіть слабким характером. Він обіймав посаду декана філологічного факультету в ліцеї Пуатьє.

У подружжя народився первісток – Марсель. Він також страждав досить поганими нахилами. Журналіст газети "Temps" дав подібний опис Марселю Моньє:

"Це маленький миршавий чоловік, тонкі кінцівки якого губляться в надмірно широкому одязі. Його гостра голова з блискучою верхівкою, русява борода з сивиною, широкі вилиці, гачкуватий ніс, пенсне з товстими лінзами на переніссі, різкий профіль, розгублений вигляд — все це надавало йому вигляд нічного птаха, захопленого зненацька яскравим світлом".

У Марселя також абсолютно відсутній нюх.

Відразу через рік після народження сина Марселя на світ з'явилася Бланш.

Дівчинка провела щасливе дитинство, багато грала з братом. Однак, все життя страждала незрозумілими нападами, була нервовою та істеричною.

З віком ставало гірше: вона всюди бачила примар, іноді реготала без причини, задирала спідницю і у такому вигляді, гола, висовувалася з вікна.

Відносини з матір'ю з кожним роком ставали все гірше. Можливо, подібні істеричні припадки Бланш пояснювалися саме цим - середовище, в якому вона росла, були далекими від благополуччя.

Далі красуня Бланш, будучи в юному віці, закохалася в адвоката, що жив за сусідством, а мати дівчини говорила, що той їй не пара і весілля не допустить. Але Бланш зустрічалася з ним.

З чуток, дівчина завагітніла і ніби народила дитину - чи вона вже була мертвою, чи її вбили.

Зрештою, щоб уникнути ганьби, Луїза-Леонарда замкнула дочку у тісній темній кімнаті. Та не пручалася — вона просто не думала, що її ув'язнення триватиме 25 років.

Одного разу, в 1901 році, було доставлено анонімний лист в поліцію французького містечка Пуатьє.

"Пане генеральний прокурор, маю честь повідомити вам про виключно серйозну ситуації. Я кажу про стару діву, яка замкнена в будинку мадам Моньє. Жінка живе впроголодь і спить на гнилій підстилці протягом останніх двадцяти п'яти років серед власних нечистот"

Коли поліція прибула в будинок Моньє, вдова сімейства трималася з гідністю. Навіть коли служителі порядку відшукали таємну кімнату, замкнені на амбарний замок, і зламали його, витримка не змінила Луїзі.

У тісній кімнатці панував абсолютний морок, а мерзенний сморід буквально відштовхнув їх від дверей: вікна були забиті. На гнилому солом'яному матраці серед власних екскрементів і осклизлых залишків їжі лежала, вкрита щільним килимом темного волосся, суха стара. Красуні Бланш тепер було 49 років, при зрості 166 сантиметрів вона важила не більше 26 кілограм.

Всюди бігали пацюки, які стали єдиними її супутниками. Їм тут було чим поживитися - мати віддавала дочці залишки власної трапези, яку Бланш ділила з волохатими сусідами.

Коли нещасну виводили, загорнуту в ковдриу, мати сиділа у вітальні і пила каву.

Бланш відправили в шпиталь, де у неї діагностували найсильнішу ступінь виснаження. За чутками, вона вела себе спокійно - погодилася поїсти, прийняти ванну і навіть сказала: "Як це добре!"

24 травня 1901 року Марсель і Луїза Моньє були арештовані.

А через 15 днів мадам Моньє померла в в'язниці, і не доживши до процесу. Марселя засудили до 15 місяців в'язниці, а йому і його адвокату це здалося несправедливим.

Сусіди розповідали, що часом чули зі сторони будинку крики і навіть розбирали окремі слова: "милосердя", "свобода", "поліція" і "благаю".

Один із свідків говорив, що 16 серпня 1892 року чув, як жінка кричала:

"Що я зробила, що замкнули мене тут? Я не заслуговую такої страшної тортури! Бога немає. Якщо він був, живі істоти не могли б так страждати. Чому ніхто не прийде мені на допомогу?"

Але ніхто зі свідків так і не звернувся до поліції.

До кінця днів Бланш Моньє залишалася в психіатричній лікарні - там її обстригли, тому що вичесати ковтуни, в які звалялися її, колись чудові локони, було неможливо. Її волосся відросло, а розум так і не відновився.

Нагадаємо, ім'я цієї прекрасної дівчини збереглося в історії завдяки її надзвичайній здатності виживати в найстрашніших катастрофах.

Як повідомляв портал "Знай.uа", історики та літературознавці змогли визначити, принаймні 3 історії, які могли б стати основою роману Володимира Набокова "Лоліта".

Також "Знай.uа" писав, про життя найгеніальнішого фальшивомонетника СРСР.