Більшість з нас мріяв у дитинстві знайти скарби, стати капітаном грізного корабля, і звичайно про папугу, який кричав би "Піастри!". Всі це завдяки роману "Острів скарбів" Роберта Стівенсона, який відкрив багатьом дітям дивовижний світ піратів.

Але чи замислювалися ви, що це - фактично версія переможців, успішних шукачів скарбів?

Оповідання ведеться від імені Джима Хокінса, а три розділи (з 42) написані доктором Лівсі. Він же, судячи з усього, і редагував книгу. І дуже багато в романі залишилося за кадром. Про це повідомляє Warhead.

Як можна по справжньому виміряти цінність і геніальність роману? Важке питання. Однак, найкраще про це говорить те, що вигадана Стівенсоном "чорна мітка" щільно засіла у свідомості людей. В реальності у піратів не існувало "чорних міток".

Популярні новини зараз
Гороскоп на п'ятницю 22 листопада для всіх знаків Зодіаку: день для змін та простих радостей "Бусифікацію" обіцяють викорінити: ТЦК застосують новий підхід до мобілізації Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців Плюс 2361 грн на картку щомісяця: хтось із пенсіонерів у 2025 році отримає солідний бонус
Показати ще

Але зараз ми пропонуємо подивитися на "Острів скарбів" іншими очима:

Коли відбуваються події, описані в творі?

Рік точно не вказано, але відштовхуватися можна, від того, що це відбувається після битви при Фонтенуа (1745). Саме там доктор Лівсі служив під прапорами герцога Камберлендского і отримав своє поранення. І в цей час йшла війна з французами А значить це або 1746-1748 роки, або 1756-1763 роки (вже йде Семирічна війна).

До слова, російський письменник Віктор Точинов скрупульозно досліджував роман в пошуку другого дна. Він звернув увагу, що юний Хокінс як автор потрібен був для виправдання дій шукачів скарбів. Бо вони були незаконні.

Якщо острів був британський, все закопане там золото належало короні. Якщо іспанський чи французький - теж недобре, адже пріватірскій патент концесіонери на чолі зі сквайром Трелоні не отримували.

У Сільвера на руках були сильні козирі проти цих джентльменів, і невідомо, як би все обернулося в суді. Тому всі були раді, коли на зворотному шляху пірат утік. Не дарма ж Хокінс написав: "Ми були задоволені, що так дешево від нього відбулися".

Опис пригод на острові залишає чимало запитань. Навіщо керівництву експедиції потрібно було залишати корабель, коли значна частина бунтівників перебувала на острові? І навіщо потрібно було укладати перемир'я з піратами і віддавати їм блокгауз, який морські бандити не могли взяти штурмом?

А все тому, що на кораблі концесіонери запанікували. Гризлися між собою не тільки пірати. Між джентльменами також постійно виникали чвари.

Між рядків в романі написано і те, що карта острова у Джима виявилася не випадково. Він знав, що за пакет лежить на дні скрині Біллі Бонса. І тільки тому вирішив забрати залишок боргу померлого пірата не золотими монетами, яких там було багато, а запечатаною картою Острова скарбів.

Що стосується самого письменника. Відомо, що Стівенсон помер в Самоа, в своєму маєтку. Але, що змусило його виїхати на інший кінець світу і як він розбагатів? Може, він сам знайшов "Острів скарбів"?

Відповідь очевидна, письменник багато плавав, спілкувався з морськими вовками і вивчав карти. Він знайшов реальні скарби Ліми.

Стівенсон перерив архіви і знайшов потрібний острів, який носив таку ж назву на початку XIX століття. В іншій частині Тихого океану. Там письменника і чекав скарб. А щоб не возитися з перевезенням скарбів в Англію, він прямо на місці збудував розкішний будинок і привіз величезний, зроблений на замовлення сейф.

В якійсь мірі ця книга автобіографічна. Письменник пройшов ці пригоди сам, але не міг назвати всі речі своїми іменами. Тому роман і вийшов таким вражаючим. І кожен може знайти щось своє в ньому.

Нагадаємо, чий череп зображений на прапорі всіх розбійників.

Як повідомляв портал "Знай.uа", археологи знайшли судно, яке приховувало багато таємниць.

Також "Знай.uа" писав, дослідники натрапили на легендарний корабель Джеймса Кука.