XIX століття прийнято вважати епохою суворих правил етикету, де дами і їх кавалери, прогулюючись, сором'язливо поглядали один на одного. Однак, Вікторіанський період відомий також швидкими змінами у багатьох сферах людського життя. Це були технологічні, демографічні зрушення, зміна світосприйняття людей, зміни в політичній і соціальній системі.

Так цей вік відзначився одурманюючою розвагою, про яку сьогодні прийнято замовчувати. Мова йде про пристрасне захоплення городян опіумом, причому курили його як аристократи, так і представники нижчих соціальних верств.

У першій половині XIX століття продаж опіуму ніким не заборонявся. Дурманне зілля можна було придбати де завгодно.

Популярні новини зараз
Окупанти продовжують принижуватись перед Китаєм: тепер готові продати стратегічну територію Пільговий зв'язок для пенсіонерів: у "Київстар" пояснили, як підключити ТЦК стануть "невидимками" для ухилянтів: про які повноваження говорять Плюс 570 грн щомісяця: в Україні пенсіонерам дозволили отримати "бонус" до основних виплат
Показати ще

В Англії через жорсткі антиалкогольні закони опіум коштував дешевше, ніж спиртне, що сприяло високому попиту на нього. Крім того, наука і медицина того часу не цілком усвідомлювали шкоду, принесену надмірним вживанням наркотиків і наркотичної залежності.

У 1804 році німецький фармацевт Фрідріх Сертюрнер зумів виділити алкалоїд з опіуму, який виявився сильнішим за наркотик в 10 разів. Отриману речовину назвали в честь бога з давньогрецької міфології Морфея – морфієм. Неймовірну популярність він придбав після винаходу ін'єкційної голки (1853 рік).

Наркотичною залежністю в тій чи іншій мірі страждали багато діячів мистецтва тієї епохи: письменник Томас де Квінсі, автор книги "Сповідь англійця, який вживав опіум", поет Семюел Колеридж, Чарльз Діккенс та інші.

До 1850-х років наркоманія у Великобританії придбала масовий характер. Дійшло до того, що в рік на одну тисячу жителів припадало 1,6 кг опіуму.

Для куріння використовували особливий екстракт опіуму сhandu. Існували спеціальні набори для куріння опіуму, що складалися з особливою опіумної трубки, довшою, ніж звичайна, лампи, миски та інших пристосувань.

Деякі приладдя для куріння виготовлялися з дорогих матеріалів (фарфор, слонова кістка, черепаховий панцир). Всі пристосування для куріння опіуму були зроблені так, щоб їх було приємно тримати в руках, так як це підсилює відчуття.

У 1868 році медики зуміли домогтися від парламенту прийняття акта, згідно з яким забороняли вільну торгівлю опіумом. У США приблизно в той же час заборонили продаж опіуму та інших отрут. Купували їх тільки за спеціальним рецептом.

Розбещена публіка під наркотичною залежністю не бажала відмовлятися від задоволення, а це спричинило за собою розповсюдження всіляких кубел, де можна було покурити і розслабитися. У Парижі до кінця XIX століття налічувалося 1200 подібних злачних місць.

Нагадаємо, не тільки пиво допомагало шумерам "розслабитися". У цієї цивілізації був ще і опіум. Повірити в те, що вони не використовували цю речовину вкрай важко...Шумери вирощували опійний мак щонайменше з 3000 р. до н. е.

Як повідомляв портал "Знай.uа", індіанці Не-Персі, що жили на північно-заході Північної Америки, курили місцеві рослини під час ритуальних практик, в тому числі тютюн вже за дві з половиною тисячі років до нашої ери.

Також "Знай.uа" писав, жахи середньовічної медицини, які пробирають до тремтіння.