В житті "поета революції" Володимира Маяковського траплялися швидкоплинні зустрічі. Він дуже подобався жінкам, та й сам часто втрачав голову від чергової шанувальниці своєї творчості.

Незважаючи на велелюбність Маяковського, лише кілька романів пройшли через його життя, залишивши в ньому незгладимий слід. Напевно, всі знають, що найбільшою любов'ю Маяковського була Ліля Брик. Але жінок в житті поета було значно більше.

І завжди він хотів одного - безроздільно володіти своєю коханою. Однак жодна з його головних любовей - ні Ліля Брік, ні Тетяна Яковлєва, ні Вероніка Полонська - ніколи не належала йому повністю. Саме в цьому постійному неволодінні і полягав весь трагізм любові поета.

Його романи розвивалися стрімко, одні тривали декілька місяців, інші - більше десяти років, але жоден з них не привів до шлюбу. Згадуємо муз поета.

Популярні новини зараз
Гороскоп на п'ятницю 22 листопада для всіх знаків Зодіаку: день для змін та простих радостей Нові правила бронювання від мобілізації: що зміниться з 1 грудня Пенсіонерам "навісять" новий фінансовий тягар: ніяких пільг не чекайте Пенсіонери також отримають свою "тисячу" на карту: кому адресовано надбавку
Показати ще

Ліля Брік

Загадка тендітної і пристрасної Лілі, до останніх днів свого життя зводила з розуму чоловіків, так і залишилася нерозгаданою. Та й сама історія кохання поетичного символу революції і заміжньої дами розвивалася досить незвично.

"Липень 1915 го року. Знайомлюся з Л.Ю. і О.М. БРІК" - так вніс Володимир Маяковський в свою автобіографію "радісно дату".

Прочитану в цей день в гостях у Бриків поему "Облако в штанах" Маяковський підписав: "Тобі, Ліля".

Посвячення наступних книг стануть ще лаконічніше: "Л.Ю.Б.".

У 1918 році Маяковський і Ліля Брік удвох знялися в картині "Закута фільмою" за сценарієм поета.

У цей період Ліля Брик розповіла чоловікові про свої почуття:

"Всі ми вирішили ніколи не розлучатися і прожили життя близькими друзями. <...> Я любила, люблю і буду любити Осю більше, ніж брата, більше, ніж чоловіка, більше, ніж сина. Про таку любов я не читала ні в яких віршах. Ця любов не заважала моїй любові до Володі". Брік

Після зйомок кінокартини Маяковський переїхав до Бриків.

В кінці 1922 року вони перервали спілкування на два місяці, щоб пережити у відносинах кризу. Але Маяковський чатував Лілю Брік в парадних, передавав їй листи, квіти і книги. У цей період він створив поему "Про це".

Через два роки стався остаточний розрив, про що Володимир Маяковський сказав:

"Я тепер вільний від любові і від плакатів".

Він поїхав на гастролі до Франції, потім - в Мексику і США.

Їх остання зустріч відбулася за кілька місяців до смерті поета, коли Бріки їхали в Європу. Весь його архів відійшов їм за заповітом. Ліля займалася виданням творів Маяковського.

Вона ж відправила лист Сталіну, коли тираж відмовилися друкувати.

До кінця життя Ліля Брік носила на ланцюжку подароване Маяковським кільце з гравіюванням її ініціалів - "Л.Ю.Б.", які складалися в нескінченне "Л.Ю.Б.Л.Ю.".

Тетяна Яковлєва

Тетяна Яковлєва емігрувала до Парижа в 1925 році. Вона працювала манекенницею в будинку моди Крістіана Діора і знімалася для рекламних плакатів. Коли в 1928 році в столиці Франції приїхав Володимир Маяковський, то сестра Лілі Брік, Ельза Тріоле, познайомила його з Яковлевою. У перший же вечір знайомства Маяковський проводжав її до будинку.

Коли в холодному таксі вона почала кашляти, поет зняв своє пальто і вкрив її. Яковлєва писала про цей вечір:

"З цього моменту я відчула до себе таку ніжність і дбайливість, не відповісти на яку було неможливо".

Вони гуляли щодня. Вона стала ліричною героїнею двох віршів - "Лист товаришеві Кострова з Парижа про сутність любові" і "Тетяні Яковлевій". Останнє він прочитав на своєму поетичному вечорі.

Яковлевій не сподобалася подібний розголос їх відносин, публікувати твір вона не дозволила. Перед від'їздом до Москви Маяковський зробив їй пропозицію - вийти за нього заміж, разом повернутися в СРСР.

Але дівчина не погодилася, і поет поїхав один.

Перед від'їздом він уклав контракт з паризької квітковою фірмою, і Тетяна Яковлєва довгі роки отримувала по неділях букети квітів.

Софія Шамардіна

Софія Шамардіна, "перша артистка-футурістка", як звали її сучасники, була знаменитістю в літературних колах Петербурга. Вона водила на ланцюзі ручного вовка і виступала в футуристичних концертах під ім'ям Есклармонд Орлеанської.

Ігор Северянин зробив її героїнею автобіографії "Дзвони собору почуттів".

Маяковського і Шамардіну познайомив Корній Чуковський в 1913 році. Між поетом і артисткою спалахнув бурхливий роман. Шамардіна брала участь в постановці спектаклю за п'єсою "Володимир Маяковський" і допомагала організувати знамените турне футуристів в 1913-1914 роках по містах Росії.

Після розриву з Маяковським Софія Шамардіна вийшла заміж за народного комісара з військових справ Йосипа Адамовича.

У 1923-му вона стала партійним працівником, над чим Маяковський сміявся: "Сонка - член міськради!"

Він шкодував, що вона змінила свої ексцентричні футуристичні погляди: "одягнувшись під Крупську".

Марія Денисова

Вони зустрілися в Одесі в 1914 році - під час турне футуристів. Того вечора проходив поетичний вечір в Російському театрі. У перший же день знайомства Маяковський і Марія Денисова гуляли до самої ночі. Вони проводили разом багато часу, але на пропозицію руки і серця Денисова відповіла відмовою.

Поет повернувся в Москву, а Марія Денисова незабаром вийшла заміж. У роки Громадянської війни Денисова одружилася вдруге - з революціонером Юхимом Щаденко. Вона створювала агітплакати, оформляла агітпоїзда, сама брала участь в боях і отримала поранення.

Після війни Марія Денисова-Щаденко ваяла скульптури, її роботи брали участь в міжнародних європейських виставках. Але її чоловік всіляко опирався творчому захопленню.

Поет часто допомагав Денисовій, вони продовжували листуватися, іноді бачилися. В середині 20-х років Марія Денисова виліпила гіпсовий бюст свого "гострокутнього друга", як вона називала Маяковського.

Єлизавета Зіберт

Поїздка в Америку стала найтривалішою закордонною подорожжю Володимира Маяковського: три місяці він виступав в США з віршами і доповідями. Тут художник Давид Бурлюк познайомив його з Еллі Джонс - Єлизаветою Зіберт, емігранткою з Росії. Вона стала перекладачкою поета, який не знав англійської мови.

Маяковський і Джонс удвох з'являлися на офіційних прийомах, на зустрічах з журналістами і видавцями. Вони багато гуляли по місту. Після відвідин Бруклінського моста Володимир Маяковський створив однойменний вірш.

Поет намалював кілька портретів Еллі Джонс, говорив, що пише вірш про їхню любов.
На що вона відповіла йому:

"Давай збережемо наші почуття тільки для нас".

Вони майже не розлучалися - до того жовтневого дня, коли Еллі Джонс проводила поета на корабель. Повернувшись в свою квартиру, вона побачила, що її ліжко усипано незабудками. На квіти Маяковський витратив останні гроші.

У 1926-му Еллі Джонс народила дочку - Хелен Патрісію Томпсон (Олену Маяковську). Володимир Маяковський бачив її тільки один раз, в 1928 році, коли вони з Джонс зустрілися в Ніцці. Фотографія дочки потім зберігалася в кабінеті поета, в його московській кімнаті.

Дізнавшись про дитину, Маяковський намагався знову потрапити в Штати, але його не випускали.

Наталя Брюханенко

Наталя Брюханенко познайомилася з Володимиром Маяковським, коли їй було 20 років, а йому - 33.

Після першого побачення вони не бачилися рік, і тільки в 1926 році зіткнулися там же, де і в перший раз, - в бібліотеці Держвидаву. І з тих пір стали практично нерозлучні.

Недавня студентка, яка працювала в Держвидаву, була великою прихильницею творчості Маяковського.

Свої відносини з поетом, які тривали кілька років, вона називала "більше, ніж романом". Про близьку дружбу не могло бути й мови, згадувала Брюханенко, але, не дивлячись на те, що вона була "ніхто, а він - поет", свою важливість для Маяковського Наталя розуміла добре.

Як і інших своїх жінок, Маяковський терзав Брюханенко спалахами то гніву, то холодності, то безмежним коханням, але їхні стосунки тривали до самої смерті поета.

Поет був галантний і уважний, звертався до своєї "Наталочки" на "Ви". Він завжди приходив вчасно і стримував обіцянки, того ж вимагав і від неї.

Щоб Наталія Брюханенко не спізнюватися на побачення, Маяковський подарував їй годинник.

У 1927 році вони відпочивали в Ялті. Щоранку Маяковський працював, тут поет закінчив поему "Добре!". Після обіду вони готувалися до щоденних поетичних виступів:

"Теми розмови були: проти есенінщини, проти міщанства, проти вульгарщини, черемшин і лун. За справжні вірші, за новий побут".

В день іменин Наталії Брюханова Маяковський подарував їй величезний букет троянд, а потім почав купувати подарунки та квіти у всіх магазинчиках по дорозі:

"Один букет - це дрібниця. Мені хочеться, щоб ви згадували, як вам подарували не один букет, а один кіоск троянд і весь одеколон міста Ялти!" Маяковський

У 1928 році поет зізнався Наталії Брюханенко, що любить Лілю:

"Хочете - буду вас любити на другому місці?"

Але дівчина від "другого місця" відмовилася, і роман незабаром згас. Однак вони продовжували ходити на поетичні вечори, в театри і на концерти, Наталя Брюханенко часто зазирала до нових друзів - Бриків.

За чотири дні до самогубства Маяковського Брюханенко приходила до нього в гості в Гендріковий провулок і допомагала правити рукописи.

Вероніка Полонська

У 1928 році Ліля Брік з режисером Володимиром Перловим знімали фільм "Скляне око". Ця картина стала дебютною для актриси Вероніки Полонської, вона грала головну роль. Незабаром Осип Брик запросив її на біга, де відбулося знайомство з Володимиром Маяковським. Полонська потім писала:

"Коли він став читати мені свої вірші, я була вражена. Читав він чудово, у нього був справжній акторський дар. Пам'ятаю добре, як він читав" Лівий марш ", ранню лірику".

Двадцятирічна Вероніка Полонська під час знайомства з поетом вже була одружена з актором Михайлом Яншиним. І сама Полонська, і сучасники поета описували їх роман як одночасно пристрасний і болісний. Поет вимагав, щоб актриса негайно розлучилася з чоловіком. Він вступив в письменницький кооператив: хотів переїхати з майбутньою дружиною у власну квартиру.

"Він дуже ображався на мене за те, що я ніколи не називала його по імені. <...> Володимир Володимирович сміявся наді мною, стверджуючи, що я кличу його" ніяк ". <...> Говорив, що , незважаючи на нашу близькість, він ставиться до мене як до нареченої. Після цього він іноді називав мене невісточкою ".

Вони приїхали до Маяковського на Луб'янку. Вероніка Полонська згадувала:

"Я попросила не турбуватися через мене, сказала, що буду його дружиною. Я це тоді твердо вирішила. Але потрібно, сказала я, обміркувати, як краще, тактовніше вчинити з Яншиним".

Маяковський просив її не ходити на репетицію, кинути театр, залишитися з ним. Полонська ж поспішала до Володимира Немировича-Данченка, він не любив, коли актори спізнювалися. Тільки дійшовши до парадних сходів, актриса почула постріл. Вона побігла назад в кімнату і побачила, що Маяковський вистрелив собі в груди. Карета швидкої допомоги приїхала занадто пізно.

У своїй передсмертній записці він залишив такі слова:

"Товариш уряд, моя сім'я - це Ліля Брік, мама, сестри і Вероніка Вітольдівна Полонська. Якщо ти влаштуєш їм стерпне життя - спасибі".

Нагадаємо, любовні трикутники знаменитих поетів.

Як повідомляв портал "Знай.uа", ці історичні особистості страждали нав'язливими фобіями.

"Знай.uа" писав, геніальні цитати Достоєвського, які змушують задуматися.