Путінські пропагандисти нав'язують суспільству міф про те, що Росія з доброї ласки подарувала Крим Україні, щоб зміцнити дружбу між "братніми" народами. Але факти - річ уперта.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися19 лютого 1954 року президія Верховної Ради СРСР виконала вимогу президії ЦК КПРС - видала указ "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР".
Принципове рішення про передачу Криму було прийнято ще 25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРС. Того дня в Москві зібралося політбюро і на своєму засіданні затвердили проект указу, який незабаром мала видати президія Верховної Ради СРСР.
Мотивація передачі півострова не містила жодної згадки про "подарунок" Україні до 300-ліття Переяславської ради чи про зміцнення у такий спосіб дружби України та Росії - всі ці міфи вигадали пізніше.
Йшлося про цілком прагматичні речі: "Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР". Чітко і ясно.
Відповідні постанови державних структур дослівно повторили партійне формулювання причин передачі Кримської області до складу України: півострів включений до складу України тому, що пов'язаний з нею територіально і залежить від неї в сенсі ресурсів.
Однак, тут не все так просто. Ніхто б взагалі не розглядав питання передачі Криму, якби не була термінова необхідність– на півострові назрівала катастрофа.
Передачу Криму до складу України можна розглядати як першу спробу виправити помилки Сталіна, який помер минулого року - в березні 1953 року.
Адже він 10 років тому - в 1944 році- депортував з півострова майже все місцеве населення. У травні - кримських татар, у червні - вірмен, греків, болгар, чехів.
На спустошені землі скерував мешканців РРФСР.
Вождеві йшлося про те, щоб остаточно зробити Крим російським - за складом населення. Хотів завершити справу, розпочату Катериною ІІ наприкінці XVIII століття, коли вона знищила Кримський ханат і втягнула півострів до Російської імперії.
Сталінські колонізатори, які звикли до іншого клімату (приїхали здебільшого з Волги, північних областей РРФСР) та іншої культури землеробства, не змогли успішно господарювати. В Криму склалася катастрофічна ситуація, що вимагала негайного вирішення.
Через рік після смерті Сталіна було не на часі офіційно засудити його злочини. Повернути на півострів депортовані народи також не було можливим - радянське суспільство не було готове до цього.
Натомість передати Крим під управління Україні та вирішити економічні питання її ресурсами - це був найкращий вихід.
Руїна стає здравницею
Україна одержала в 1954 році зруйнований Крим - світовою війною, депортаціями, безгосподарністю. Але перетворила руїну на здравницю.
1958 року уряд УРСР ухвалив рішення № 1340-Р про спорудження гірської тролейбусної траси Сімферополь-Алушта-Ялта довжиною 96 км, найдовшої в світі. Перша черга - до Алушти - відкрилася через 11 місяців, повністю - в 1961 році. Залізничний вокзал і аеропорт обласного центру з'єднали з курортною зоною.
Головну проблему півострова - нестачу води - не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР. Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища.
Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво.
Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, водосховища, порти, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати та лікувальні заклади.
Довгі десятиліття Крим був "всесоюзною здравницею". Після здобуття незалежності Україна продовжила розбудову півострову.
Та Росія, анексувавши процвітаючий Крим, знову перетворила його на руїну.
Нагадаємо, окупанти знищили туристів в Криму.
Як повідомляв портал Знай.ua, в мережі показали "долю" популярного кримського курорту
Також Знай.ua писав, окупанти поставили Крим на межу катастрофи
